зловити мить...

фотографія - це зображення, яке відображає світ.

фотографія - це єднання світла й тіні.

фотографія - це спіймана мить.

фотографія - це спосіб повернути нас у певний момент нашого життя та подарувати нові або давно забуті чуття.

кожен любить гарні зображення, ми лукавимо, говорячи, що не любимо фотографуватися, бо вдало зловлена емоція дарує миттєву посмішку та теплий спогад.

світлина, хм, а що це? - це не лише малюнок світлом, висвітлення подій чи людей, у певний відрізок часу, це історія про погляд у сторону об'єктиву, про погляд у глибину душі, який проходить повз, проходить у середину...

чорно-біла - це контраст, який заворожує;

кольорова - це багатство барв дарованих природою;

весільна - це та, яка робиться з першого дубля, бо забути вставити накопичувач чи випадково видалити їх - зась;

дитяча - побудована на довірі, сприйнятті один одного, бо якщо ти не сподобався малюку чи не знайшов до нього підхід - халепа, а якщо все склалося - це море позитиву, багато посмішок та дзвінкого сміху, який охоплює все навколо і всі, хто поряд підхоплює цю хвилю  і несеться на її гребені далі.

макро - це деталі, це тоді, коли своїм оком побачив, а додатковим окуляром доповнюєш, деталізуєш до найменшої риси, дрібнички обраного об'єкту знімань;
і інші, бо їх багато...
З кожною миттю ми створюємо нові випадки та розділи для фотографування, і дарма кажуть, що фотографія, як професія скоро відійде, поціновувачі залишаться!
комп'ютерна техніка не зможе замінити спілкування, порозуміння за допомогою малюнку світлом, бо тоді з нею відійде ціла епоха, історія, завдяки якій ми і досі дізнаємося що було в той момент, вивчаючи віддзеркалення по ту сторону світу .
Кожен береже дорогі пам'яті світлини, вони доповнюють щасливі моменти, коли розповідаємо захопливі історії. Лише фото допомагає вийняти з давно забутих скриньок пам'яті деталі, які заодно хапають з собою сльозу, чуття, які не замінять намальовані 3D технікою речі.
Фотокартки є чимось "домашнім", вони дарують затишок. Це частинка нас, не залежно зроблена вона на телефон чи професійною камерою, її завдання повернути в часі, відобразити щирість, адже ми любимо емоційні речі.

Моє знайомство з фотографією почалося задовго до свідомого розуміння, що там і до чого, бачила як вдома проявляли плівку у затемненому приміщенні, так, потім закинувся той процес і все замінили салони, де можна роздрукувати, та процес фотографування залишався, всі хотіли зловити момент, поставити всіх в рядок, і в своїх 6 чи 7, мені було не цікаво  просто стояти в кадрі, а заманулося ходити під час кадрування вперед-назад, так, на тій знимці моя спина, та результату було досягнуто, частина кадру була не постановочною, не такою як її задумували з початку, вона моє свою історію :)

П.С.
Фотошкола "Модерн" - це школа, яка вчить, якщо ми  не знаємо, для чого ті всі кнопки на фотоапараті, що витримка і діафрагма, світло і тінь є незамінними друзями в процесі передачі кольору та бачення світу,

Рада, що тут прийшло розуміння речей пов'язаних не лише з фотографією, бо вона лише частинка одного великого задуму, який пишеться щомиті, коли ми проходимо повз, коли наші думки рояться в головах, коли в задумі мріємо про майбутнє, та всі разом прагнемо кращого, бо доповнюємо один одного.

фото під час занять з одного плавно переходило в інше, бо набуті знання накопичувалися та слугували основою для наступного кадру. Тому вчимося, практикуємося, та прагнемо нових цілей та здійснення задуманих мрій!