Сторінки

12 січня 2016 р.

Історії з маршрутки. Перед Різдвом


Їдучи в транспорті, мені завжди знаходяться чудові співрозмовники... Чи то люди такі, які хочуть поговорити... :) Кажуть, що це просто я підтримую розмову, а тим людям нема з ким порозмовляти, та і від них можна почути цікаві речі.

Цього разу заходячи в транспорт передала за проїзд, та водій передавав решту іншим пасажиром. Ним виявився художник-журналіст, про що дізналася згодом.
Цей з вигляду сивочолий чоловік із козацькими вусами та рокерських шкіряних штанях розпочав розповідь про те, що певний час назад до нього приїжджав його друг зі штатів, хлопака, як він висловився ( так з моїх знайомих говорять лише члени студбратства, про що згадалося в той момент), якому було дивно, що в нашому транспорті з одного кінця можуть передавати оплату за проїзд до водія і ще й назад отримувати решту...  його цікавило, а "Як це в нас працює!?" бо якби це сталося в його країні, то "блеки" взявши ті гроші вийшли б на наступній же зупинці і шукай вітра в полі...
виходить в нас люди іншого складу розуму, чи як висловився сивочолий пан - у нас свої християнські цінності, і м и не плямуватимемо совісті такими нечесними вчинками.
також почула, що він расист, людина - не приховує своїх поглядів, прямо сказав, що він не любить тієї раси, і якби його воля - то поселив би їх всіх в Африку і ніколи звідти б не випускав. Навів приклади із історії, як наплив темношкірих зупиняли араби, а європейцям та американцям, бачте, захотілося колонізувати ту країну і тепер повинні жити із своїми чорними кварталами і подвійними цінностями...
Тут можна погоджуватися і не погоджуватися, бо скільки людей - стільки ж думок, та щось у тому є... у кожній країні є ті, які поводять себе як "бидло", а  є гарно виховані інтелігентні особи!
цей пан розказував, ще про свою роботу в часи радянського союзу на території Азії, як він жив у будинку міністра, про Нову Зеандію і чемпіонат світу з футболу в ПАР, хоча не є фанатом...

проте це був передріздвяний день, а чи вже вечір :) , він побажав мені смачної куті, дзвінкої колядки та веселих свят. Побажала йому цього ж навзаєм.
Незнайомий мені чоловік вийшов на своїй зупинці, та його добрий погляд і щира посмішка залишили по собі відчуття теплої розмови ніби із близькою людиною.

п.с.
Кожна наша зустріч не є випадковою, вона є певною мотивацією до дії... Бути щирим і не боятися своїх поглядів на життя чи як на них реагуватимуть інші. Ось чого треба вчитися - Бути особливим, неординарним та із запалом до життя в очах!

Немає коментарів:

Дописати коментар