Сніг, а який він на смак?
- Білий і холодний, колючий, а чи м'який?
вже з дня на день, а то й з години на годину, він покриє місто, занурить нас у зимову казку, в атмосферу свята. Свята, яке повертає у той час, коли без застороги можна ліпити сніжки, кататися на санчатах чи ковзанах, коли мороз червонить щоки, а ароматні мандаринки заповнюють собою простір навколо. :)
Пройшовшись містом розумієш, що воно - в останніх приготуваннях до зими, осіннє листя охайно поскладане і готове до збору.
літні майданчики теж перестали функціонувати, їх реманент акуратно поскладений.
так подобається, коли відсутні оті майданчики, вуличками можна пройти вільно, площі змінюють свій вигляд, зараз саме той час, коли їх можна спостерігати по-іншому. Площа ринок, особливо це відображає. Поки нема ковзанки і відсутні столики, якось незвично, і зринає питання а чи дійсно це Львів?!
В міських осередках природи, де залишилося листя і проростає яскраво-зелена травичка, птахи шукають корму і прихистку. Місцеві підприємці розповсюдили у парках для них годівнички. (Комусь реклама, а іншим допомога у холодну пору року :)
та пройшовшись вранішньою порою можна зустріти поки що малі частинками криги :) які зберігають все як є, все, що потрапило до того стає відздзеркаленням оточуючого. уважно придивишись на дзеркальну поверхню, можна побачити на жаль залишки діяльності тих, хто палить...
п.с. зима, сніг - це спогади. це тоді, коли виринають у пам'яті моменти з того часу коли ти був малим, коли хурделиця, коли завірюха, коли ти ще малий, а тебе оточують найрідніші, тоді коли вони оберігають тебе від цієї погоди; спогади, коли їсти морозиво у холод - це щось екстремальне, коли тебе оточують неприховані погляди здивування, коли вчитися робити сніговика це весело, коли морква - це ніс, а каштани - очі; тоді, коли можна ліпити сніжки, тоді коли тобі весело :)
тому кокаколівське "свято наближається" актуальне як ніколи!
ще мить і все зміниться ...
все звичне набуде нових рис ...
Немає коментарів:
Дописати коментар