Сторінки

13 листопада 2015 р.

тепер я знаю як буває восени...

 вихідних, котрими зможу піти до лісу чекала довгенько, а всі рідні прослухали мої багатохвилинні розмови про ліс, дерева, шишки, жолуді, словом - про те що чи то кого можна зустріти у лісі  :)))
 
цей день не потребує пояснень, просто трохи фото, природа - це щось неймовірне, іноді треба просто бути серед неї, відчути себе її частинкою, стати одним цілим. Тому далі - фото цієї незрівнянної панянки, яка вдяглася у шати осені і веде себе норовливо, то холодним проливним дощем і вітром, то теплим сонечком зігріваючи все навколо і даруючи різнобарвні барви. :)


заходячи в ліс - розумієш, що тут інша атмосфера, тут нема людей, тут дерева говорять своїм голосом, шелест листя переплітається із стукотом дятла та співочими розмовами інших лісових говорунів. 




піднімаючи очі до неба можна розглянути "одяг місцевих жителів", одні вже зовсім голі, інші тримають помаранчеві відтінки, а решта, як завжди, у трендових зелених  :)




та проглядаючи листя, мох - можна зустріти їх, тих, які завжди під ногами, ховаються від людського ока, вони - завжди їстівні, правда одні можна спробувати лише одного разу... ці, мабуть, саме такими і були (ну не грибник я, а точно не скажу), та для знимки вони підходять ідеально, любуватися ними можна неодноразово :)


бабине літо - переростає у дідову весну. не знаю чи є така термінологія, та факт залишається фактом - у лісі розпускаються нові бруньки, а на деревах - починають рости "ліани" :)
з такою погодою не тільки і таке можливе :) от подивимося, помріємо, а тут, гляди і мавпочки з бегемотиками бродитимуть нашими просторами :)))))




жарти жартами, а цьогорічна осінь - різноманітна і скучати не дозволить. 
роздуми дарує вона, дарує мрію ... 



п.с. 
- тільки вперед, ні кроку назад, а якщо зробиш крок назад - два наступних мають бути вперед! 
- наш шлях буває важливішим мети, тому робити все потрібно із повною самовіддачею, щоб не було соромно за себе, за свої вчорашні вчинки... 
- мить може обірватися на півмиті, а свою роль потрібно відіграти таки на повну;
- дихаймо на повні груди, і не руйнуймо себе невдалими думками, дозволяймо хорошому статися із нами, не відштовхуймо його...
- цінуймо тих, хто поряд, даруймо їм щиру посмішку і теплі обійми, ділімося частинкою себе! :)








Немає коментарів:

Дописати коментар