Сторінки

13 жовтня 2015 р.

трохи жовтня, іншого жовтня...



Ой, живу, впівголосу, впівсили.
Відкладаю щастя — на коли?

© Ліна Костенко

Сьогодні, у Львові, - погода не жартує, вона - мокра, холодна і пронизує до середини.
вітер ще той: сніжить, дощить... Львів у всій своїй красі у поєднанні із стихіями.
та чому, якщо ти вже на вулиці не відчути їх силу?!

навіщо втрачати те, що є, що дається нам лише раз!?

варто задуматися, а чи кожного дня можеш відчути вологість повітря, сніжинки і краплинки?!




так, воно трохи неприємно, навіть нестерпно моментами, та на щастя, все можна змінити, змінивши своє ставлення до цього. Для цього достатньо вдягнутися тепліше та посміхнутися. =) Посмішка, яка лине із середини не потребує пояснення. 

В кожній миті оживає муза, яка дарує риму, стільки разів проходячи повз - вона залишалася непоміченою, та не цього разу!




















Осінь ще не вкрила позолотою всі листочки, а на них уже кружляють сніжинки. Вона ще боротиметься за свою пору і її вона так просто не віддасть зимі... Вона ще подарує запашну каву на затишній терасі  чи теплу прогулянку сонячного дня:)

підсумок:
- достатньо вдягатися тепліше і не варто забувати про рукавички і теплий шалик;
- посмішка, яка лине із середини - освітлює похмурий день, тому люди,  які світяться із середини дарують частинку себе навколишньому. Похмурі перехожі всміхаються у відповідь;
- люди, які вирішили "досліджувати" нинішній день не прогадали: погода мінлива, а мить єдина.
Сьогодні - лише один з багатьох, багатьох днів, які ще попереду. Але, можливо, всі ці майбутні дні залежать від того, що ти зробиш саме сьогодні.

© Ернест Хемінгуей

Немає коментарів:

Дописати коментар