Сторінки

8 жовтня 2015 р.

бабине літо або останні, ну майже останні, промені теплого сонечка цьогоріч!

сонце завжди додає нам настрою, тепла і віри. Осінню це особливо помітно, бо похмурими днями, коли у Львові зранку туман і днями дощить, тепле проміння на листі яскравих кольорів додає барв всьому навколо.

про прогулянки після роботи колись писала. Люблю ходити нашими вуличками, парками, та давно нічого не знимкувала: то настрій не той, то фотоапарату нема, то батарейка сіла. Ну, буває... Та цього разу все склалося - піша прогулянка, сонце, парк, яскраві барви осені...

тому, ось як можна бачити цю пору через об'єктив звичайного кишенькового фотоапарата :)


судячи із цих фото, осінь ще не поспішає - залишає нам зелені кольори, нагадує про літо, та буквально через тиждень-два все зміниться, треба ловити момент!!!



люди поважнішого віку намагаються ловити кожен момент: вони прогулюються разом,  вони ніжно дивляться один на одного... з повагою, з теплим почуттям!
одного разу, їдучи в транспорті, побачила пару поважного віку з паличками, їх просто переповнювали ніжні почуття, за ними було приємно спостерігати, вони просто чудесні!

відчути б себе так у схожому віці так років за п'ятдесят, було б неперевершено! :)

їдучи останнім часом в транспорті, зауважила - всі молоді люди, завдяки своїм гаджетами, випадають із середовища - вони просто сидять у соц. мережах. Так, теж можу таке робити, та зауваживши це - намагаюся цього уникати. 
Знаєте, в нас така красива природа і будинки, що таких ще треба пошукати в цілому світі. Проїжджаючи по Підвальній, варто дивитися в сторону вул.Л.Українки і спостерігати за завжди красивим заходом сонця. Небо покривається кольоровими барвами, оті рожеві, помаранчеві відтінки, поміж неперевершених дахів тішать око. 
Просто потрібно оглянутися навколо, підняти свої очка вверх, і тоді можна побачити ті речі, які проходять повз. Не варто втрачати можливості відчути це життя наповну, тим більше, живучи в місті-музеї під відкритим небом! 



Та мої вихідні "дослідження осені" не завершилися парком - вони продовжилися перетином кордону і прогулянкою сонячною територією сусідньої держави.

Ця мандрівка не передбачала чогось ризикового, та у всьому можна зустріти щось, що хвилює... тому вчергове можна переконатися, що дякуючи випадково зустрінутим людям, силам, які впливають на нас із середини чи ззовні, все може змінитися, все стається на добре, головне в це вірити!


Шумозахисні стінки на вулиці Львівській прикрашені птахами - це гарно. В нас бачила схожі конструкції проїжджаючи повз населені пункти магістралями, та вони сірі і крізь них нічого не видно, на жаль. До всього треба підходити із креативом. Так і жити цікавіше.
Ще одним кумедним знаком виявився знак жовтого кольору із дівчиною, яка попереджає про перехід дороги, мабуть, із дітьми, та нагадав він мені дівча із великою цукеркою. =) 

 

" ... годувати голубів чи не годувати... " - питання більших міст вже не один рік, та тут навіть знаки для цього придумали. 
Чого-чого, а пройтися повз Бродвей тут не очікувала, та це сталося - він ближче, ніж мені здавалося... всього на всього на вул.Міцкевича 35. :)

цікава будівля, схожа на чийсь маєток (шкода, нема фото із зовні). Із середини вона неперевершена і захоплює картинами і малюнками на стінах, позолотою на люстрах. Ніколи б не подумала, що це вокзал, та в житті й не таке буває...
в минулому столітті тут і справді проживали вельможі. 
після реставрація, ця будівля вважається найгарнішою серед своїх побратимів на польській залізниці.

Вулички, церкви цього міста схожі на наші, та це не дивно, бо історія в цього міста українська. 


ще цікавим було побачити як маркуються пам'ятки природи, в даному випадку - дерево.


Хотіли потрапити ще у музей, та в неділю він працював лише із 14:30.
З нього, можна подивитися на місто з висоти пташиного польоту, та це буде вже наступного разу. 


біля музею розташовується фонтан, який миють зранку. Із середини він викладений блакитною плиткою і виглядає, як морська блакить.
На цій площі також розташовується пам'ятник Івану Павлу ІІ, який вітає перехожих.


Йшли ми далі вузенькими вуличками повз церкви і інші старенькі будівлі, щось фотографували, та побачити місто із висоти не втрачали надії! Випадково вийшли на вуличку Татарську (про яку читали раніше), якою можна вийти на гору, по місцевому - Копіц Татарський. За певними історичними даними на ній похований турецький хан.


Також поблизу неї розташований підйомник, хрест та форт XVI ст. "Знесення" - місце прогулянок місцевих жителів та туристів.
Ці місця вважають одними із найкращих для споглядання виду на місто та околиці.

В парку багато стежинок, дитячий майданчик, амфітеатр під відкритим небом, спортивні майданчики з воротами. Та все ж на гору вийти потрібно. Чесно, це вдалося нам не одразу - разу із четвертого. Ми побачили всі перелічені перед тим споруди, ще залишки війни, гарно облаштовану територію і інших туристів, які шукали "Kopiec Tatarski".



та ось вона, наша гора :)))
вітер зрива голову, та вид дійсно заворожує - з однієї сторони знаходиться місто по обидва береги Сяну, а з іншої щось схоже на початок гір. Краєвид - вартий того, що його побачити з енної спроби. 
Ніколи не втрачаю можливості посидіти і поспостерігати за горизонтом, коли не знаєш, що буде далі це заспокоює та заодно налаштовує на роздуми.  
 


спускаючись з гори бачили краєвиди міста, дахи будинків і Перемишльського замку.


Місцева Площа Ринок не схожу на добре знану Львівську), та тут також є свої принади. Перед мерією розташувалися три ведмеді, фонтан, який дарує прохолоду у спекотну пору. У воді - приємно намочити пальці - саме так гралися діти, батьки звертали їм увагу на те, що це не варто робити. Старші, мабуть, забули вже себе в тому віці, коди все цікаво...
Також тут пошматована бруківка, і це має свій шарм, вона тут така по всіх стареньких вуличках.

також тут є бравий вояк Швейк, ну як не зробити із ним знимки?! 

Так, ми вже втомилися, гуляючи містом, і чесно кажучи, перекусити не завадило б.
Ми присіли поспостерігати ще за плином річки, а вона зміліла вже на той час. Цікаво було б побачити її, коли вона буде у всій своїй красі, повноводною.



Це місто ще варте досліджень - побачити його із інших веж, тому якщо, панянка доля дозволить завітати сюди ще раз, то варто відвідати ще й Перемишльський замок та музей Дзвонів і Файок.

і ще одне, кажуть, Львів - місто кави, та пан Валерій, з Городка, що підвіз нас до Перемишля і допомагав у пошуках нічлігу, розказав, де вона добра тут.
Так, вона із автомата, так, і вона дійсно смачна. :) Їдучи цим містечком, маючи можливість заїдьте в TESKO, візьміть собі гарячого напою і насолоджуйтеся моментом, чи як то писало на горнятку "enjoy" і нехай весь світ зачекає!


П.С. Осінь, вона така: вона палка і гаряча, вона дощова і холодна, вітряна і мінлива, вона сильна, коли віє вітром і слабка, коли пригріває промінчиками, вона - різна, як і ми самі, коли хочемо змінити себе і світ навколо! Вона лише шлях до зміни, тому крокуймо своєю стежиною, мандруймо та досліджуємо життя, відчуваючи світ навколо!

Немає коментарів:

Дописати коментар