Проща. Львів. Унів. 2015.
Кожного дня дізнаємося щось нове, щось цінне, щось варте нашої уваги.
Одні із вихідних у травні дали поштовх до роздумів, розуміння наступного:
- ми - молодь і ми не можемо жити коли все просто. ми, проходячи тільки через труднощі розуміємо, що живемо і рухаємося далі...
- розвиток особистості починається не тільки тоді, коли ти живеш заповнюючи навколо себе простір, споживаючи їжу... а тоді коли слідкуємо за всім у комплексі. Багато залежить від нашого духовного розвитку і сприйняття світу.
- в нашому житті є щось набагато важливіше, ніж ми самі. - це частинка нас самих у інших. яскравим прикладом є маленькі чуда, які наслідуючи нас споглядають за цим світом.
маленька Юстинка, якій всього чотири, - лише своєю присутністю додавала енергії всім охочим, бо вона також була учасником цього дійство, цієї прощі, цієї мандрівки до святого місця, до пізнання себе і вищого задуму.
Деколи варто задуматися, як ти живеш, як ти чиниш у тій чи іншій ситуації, як сприймаєш речі, світ і події, які відбуваються з нами.
Варто залишатися із вогником надії у серці, іскоркою в очах і прямувати далі, бо на все воля Божа.
Варто залишатися із вогником надії у серці, іскоркою в очах і прямувати далі, бо на все воля Божа.
Немає коментарів:
Дописати коментар