Сторінки

30 листопада 2014 р.

Людині потрібна людина (2)

...

після перегляду будь якого фільму у людей виникають різні враження, формуються різні висновки... 

Фільм "Прислуга" - про боротьбу за гідність, про бажання мати рівні права чи ... мабуть, все набагато простіше

- про те, що твориться за стіною або як ми поводимося з тим, хто поруч не враховуючи їх відчуттів-почуттів. 
Ми, буває,  не бачимо далі власного носа, робимо ті висновки,  які вигідні нам і нашому становищу. Важко переступити через себе, але це потрібно робити!!!!
Ці терплячі жінки і надалі залишалися б прислугою, якби у юної Скітерс не виникло бажання справедливості, вона подала руку "своїм" по духу людям, тим,  які із народження були ближчими їй, ніж рідні батьки, тим,  які вчили її всього, що вона вміє сьогодні. Вони навчили бути її тою ким вона є ("ти добра, ти гарна, ти неперевершена!").
Героїня фільму підтримала сильних по духу жінок, показала, що всього можна досягнути, якщо за це боротися!  Головне не бути одному (ти піклуєшся про мене, а я про тебе)!

На сьогодні в Україні ми бачимо як народ об'єднується заради спільної мети. волонтери підтримують військових,  а ті у свою чергу захищають їх від агресора, який ницо наступає на п'ятки, стріляє у спину тим, хто до недавнього часу вважав їх добропорядними. 

Хочу згадати одну історію, про героя, яким він став посмертно і його побратима, з яким вони творили "добро". Хлопці йшли разом по життю, друзі, що тут скажеш. Один допомагав іншому стати тим, ким вони стали сьогодні. Вони разом мандрували світом. і навіть прогулюючись поміж мін знаходили в собі сили йти далі, бо якщо навіть ворожий постріл, міна чи граната зараз дасть про себе чути - вони будуть разом, а разом вмирати не страшно - це підтримка!  (історія повністю)

Приклад підтримки невідомими. Цей випадок ставався ще до окупації нашої країни, коли молодь України з'їжджалася на табори схожі на "Гурби-Антонівці", "Відвага", "Звитяга" чи інші. На гру потрапляли різні і незнайомі між собою,  та після декількох днів життя в лісі - звідти ти повертався іншим, в тебе з'явилися побратими, з якими ти грівся посеред пронизуючого вітру і холоднющого дощу, коли ти вже був майже готовий залишити гру і поїхати додому під  теплу ковдру та не так складалося - ти залишався, тебе гріла і гартувала думка про майбутні миті - їх підтримка на той момент відчувалася як ніколи (проста розмова, погляд, дружні обійми і ти надалі повний сил та енергії).

Кожен випадок не до порівняння, бо десь ти просто перевіряєш себе, свої можливості, а наступної ризикуєш життям заради майбутнього. 

Хтось вірить у те що робить, що його крапля зробить бурю  в океані, але це саме так, бо минула зима показала, що лише разом люди є силою і можуть зруйнувати не одну перешкоду. Ціна втрат різна, зрозуміємо ми її лише згодом. 


Людське життя є надто високою ціною, щоб нею нехтувати. ЇЇ треба пам'ятати, бо наступаючи на граблі ми не досягнемо успіху найближчим часом. Треба пам'ятати, якщо сьогодні гинуть твої побратими за сотні кілометрів, а завтра черга буде за тобою...

Підтримка буває різною, ми ніколи не можемо знати ціни слова чи посмішки, погляду чи дружнього плеча поруч під час негоди у житті. Ми самі творимо те, на що заслуговуємо. Наші вчинки запам'ятовуються, якщо не нами, то долею. 


Наші життя є відображенням вчинків, кожен з них заслуговує на заплату. Ми особисто вибираємо, що нам робити, тому нам потрібно чинити по совісті, так, як відчуваємо, адже Екзюпері недарма вчив нас відчувати серцем, бо очима головного не побачимо!!!

...

Немає коментарів:

Дописати коментар