люди які творять історію, Максимишин Микола Антонович

Люди - творять історію.
кожен займає свою ланку у її збереженні. З кожною новою владною гілкою, кожен хоче змінити її, історію, під себе. Це ми помітили за роки існування уже незалежної України. Та існують люди, працею яких є збереження тих клаптиків, які намагалися витерти і раніше. До плеяди хранителів пам'яті нашої країни сміливо можна відносини не лише людей,  які за фахом історики. До них варто віднести простого робочого фабрики, який уже не перший рік, намагається донести до нашої молоді інформацію.

Дідусь, Максимишиин Микола Антонович, - Хранитель нашої історії.

зловити мить...

фотографія - це зображення, яке відображає світ.

фотографія - це єднання світла й тіні.

фотографія - це спіймана мить.

фотографія - це спосіб повернути нас у певний момент нашого життя та подарувати нові або давно забуті чуття.

вихідні бувають теплими ...

тепло, його відчувати можна завдяки погоді, сонцю, небу, а можна завдяки людям, які поруч тебе, завдяки щирій усмішці та горняткові чаю, яке підтримує розмову та гарячить змерзлі пальці....

мандрівка поряд з хмарами. Боржава

Осінь, що схожа на літо і літо, що схоже на пізню осінь. вже двічі, як мінімум мандрувала цьогоріч в гори із емоціями, які залишаються на довго.

Боржава, тепла осінь, палюче Сонце, зорепад, кава з корицею, смачне вівсяне печиво та різні люди, яких єднає дух мандрів. Гори єднають всіх в одне!

В горах - фізично не відпочити, та духовно, морально - запросто! те відчуття, яке вони дарують - не порівняти ні з чим іншим, адже краще гір можуть бути тільки гори, в яких ти ще не був...

Мандрівка поряд з хмарами. Чорногора

Щоб поїхати з міста, від метушні - потрібно бажання, люди, яким властиве таке ж бачення світу та квиток за межі можливого, тобто в гори! :)

гори - це те місце, яке наповнює свободою, простором, вільнодумством, мурашками від холоду, зарядом енергії та пришвидшеним серцебиттям від нових відчуттів.

гори - це велич, безкрає небо, красиві горизонти, краєвиди та пейзажі, так, це вражає, та цього разу наші очі цього побачили менше. мандрівка сконцентрувалася на іншому, природа/погода відіграли свою першочергову роль, а ми випробовували себе. 

спроба один або непідкорений Піп

у пам'яті є свій аромат

Мандруючи країною - відкриваєш для себе нові простори, а відкривати нові чи давно забуті відчуття удвічі приємніше!

Їдеш - дивишся димова завіса, а чи хмара пилу перед тобою, та в'їхавши в ню розумієш, що то таки пил і він наповнений ароматом, який нагадує домашню кухню і приготування смачної їжі :)

творчість ... вона доступна кожному

папір, фарби, пензлі, трохи натхнення, бажання, терпіння та часу - ось і маємо щось пов'язане з мистецтвом, трохи примітивним, та все таки, зробленим особисто :)

ми завжди прагнемо до красивого, а як щодо того, щоб створювати його самому?!

історії з маршрутки

все як це буває :)
перебуваючи в транспорті відбувається різне, щось кумедне, щось вражаюче в глибину серця чи душі, а чи щось приємне, яке залишає посмішку :)

Історії з маршрутки. Перед Різдвом

Їдучи в транспорті, мені завжди знаходяться чудові співрозмовники... Чи то люди такі, які хочуть поговорити... :) Кажуть, що це просто я підтримую розмову, а тим людям нема з ким порозмовляти, та і від них можна почути цікаві речі.

новий відлік - новий шанс на майбутнє ...

Щоб розпочалися зміни, треба подати оточуючому тебе світу знак, що ти до них готовий. Посміхайся і вір в чудо!

А чудеса таки трапляються, головне запалити свою внутрішню свічечку, бо "свічка - це щось більше, ніж просто світло ... "

в очікуванні снігу ...

Сніг, а який він на смак?

- Білий і холодний, колючий, а чи м'який? 

вже з дня на день, а то й з години на годину, він покриє місто, занурить нас у зимову казку, в атмосферу свята. Свята, яке повертає у той час, коли без застороги можна ліпити сніжки, кататися на санчатах чи ковзанах, коли мороз червонить щоки, а ароматні мандаринки заповнюють собою простір навколо. :) 

тепер я знаю як буває восени...

 вихідних, котрими зможу піти до лісу чекала довгенько, а всі рідні прослухали мої багатохвилинні розмови про ліс, дерева, шишки, жолуді, словом - про те що чи то кого можна зустріти у лісі  :)))

 

мрія, а чи проймає від неї дух?

 до перегляду останнім часом потрапляють фільми, як на мене, варті уваги. одним з таких став "Прогулянка висотою", та чомусь я б сказала На висоті. фільм про мрію і як потрібно до неї йти.

а чи є у мене мрія, яка вартує надзусиль, а чи її можна здійснити ще цього тижня?

трохи жовтня, іншого жовтня...

Ой, живу, впівголосу, впівсили.

Відкладаю щастя — на коли?

© Ліна Костенко

Сьогодні, у Львові, - погода не жартує, вона - мокра, холодна і пронизує до середини.

бабине літо або останні, ну майже останні, промені теплого сонечка цьогоріч!

сонце завжди додає нам настрою, тепла і віри. Осінню це особливо помітно, бо похмурими днями, коли у Львові зранку туман і днями дощить, тепле проміння на листі яскравих кольорів додає барв всьому навколо.